https://vk.com/videos109607587?section=all&z=video-87958836_171016682%2Falbum109607587%2Fpl_109607587
Родинні свята слайд-шоу
plus.google.com/u/0/110968265930634352497/posts/5weGjNwJpwu?pid=6211429029237658322&oid=110968265930634352497
Наша класна історія слайд-шоу
plus.google.com/u/0/110968265930634352497/posts/AceQqoV6LZR?pid=6211426664098782066&oid=110968265930634352497
Відео Від серця до серця
plus.google.com/u/0/110968265930634352497/posts/33wnihqrWD3?pid=6211453627241505554&oid=110968265930634352497
Класний керівник 2016
АНКЕТА
учасника 2-го всеукраїнського туру
Всеукраїнського конкурсу "Класний керівник року "
1.Прізвище, ім'я, по батькові Кравченко Надія Михайлівна
2. Дата народження 25.02.1968р.
3. Повна домашня адреса 53811 вул.Набережна,32
с.Вільне Апостолівського району Дніпропетровської області
телефон, е-mail (067)9214425 nad.crav4enko@yandex.ua
4. Які навчальні заклади Ви закінчили, в якому році, спеціальність за дипломом
Мелітопольський державний педагогічний інститут в 1990 році за спеціальністю географія та іноземна мова
5. Місце роботи (повна назва, телефон, e-mail ) Вільнянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів тел..5-54-40 вул. Кірова,36 с.Вільне Апостолівського району Дніпропетровської області e-mail vilnyanska_zosh@ukr.net
6. Стаж роботи: педагогічний 25 років
У тому числі класним керівником 21 рік
7. Кваліфікаційна категорія спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії 8. Звання ______________________________________________________
9. Державні нагороди, відзнаки (обов'язково вказати рік нагородження)
Грамота департаменту освіти і науки облдержадміністрації
10. Проблема (тема), над якою працюєте
Орієнтація кожного учня на розвиток його можливостей; розвиток творчих здібностей; формування успішної особистості школяра
11. Інноваційні форми роботи та технології, що використовуються
Здоров’єзберігаючі технології; інформаційні технології; технології співпраці; інтерактивні технології; колективної та групової співпраці
12.Навчальна література,якою Ви користуєтесь як класний керівник
- Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти НАКАЗ Міністерства освіти і науки
України № 434 від 06 вересня 2000 року
- Довідник класного керівника в запитаннях і відповідях /Авт. Упоряд. М.Є Канцедал, О.М. Кравцова. - Х.: Веста: Вид-во "Ранок", 2007. - 384 с.
- Книга класного керівника: довідково-методичне видання / Упоряд. С. В. Кириленко, Н.І. Косарева. - Вид.2-е, доп. - Х.: ТОРСІН ПЛЮС, 2006. - 544.с.
- Лізинський, В.М. Прийоми і форми у вихованні / В.М. Лізинський. - Х.: Веста: Вид-во "Ранок", 2007. - 160 с.
- Рибальченко, І.М. Взаємодія з батьками / І.М. Рибальченко.- Х.: Видавнича група "Основа",2007.- 208 с.
13.Ваше педагогічне кредо «Щоб вести дітей за собою, необхідно самому рухатися, не зупиняючись»
14. Власний особистісний і педагогічний портрет
Учитель… Класний керівник… Це посада чи покликання?
В народі кажуть, що письменник живе у своїх книжках, скульптор – у створених ним скульптурах, а вчитель – у думках і справах своїх учнів. Вчитель …. Дивовижна професія !
Я- вчитель … Моя душа відкрита для дітей. Я не маю права на помилку . Бо помилка в моїй роботі глибоко осяде в душі дитини і залишиться там на довгі роки. Тому я намагаюся сприймати світ з позиції дитини.
Сучасний класний керівник поєднує в своїй роботі цілу низьку професій. Я – референт, адже є представником інтересів класного колективу перед адміністрацією навчального закладу. Я – творець, який створює власну програму розвитку класного колективу. Я – психолог, що будує виховну роботу з урахуванням особливостей класного колективу. Я – коректор, який забезпечує педагогічний супровід дітей із різними типами поведінки. Я – модератор – керівник виховного процесу роботи з батьками. Я – продюсер, що створює умови для організації змістовного дозвілля.
Кожен мій виховний захід – це урок людяності, етичності, моральності, пізнання світу та визнання свого неповторного “Я” в ньому. Чим більше я працюю класним керівником, тим більше відчуваю відповідальність. Відповідальність тому, що мені довірили маленьку душу, а я повинна виховати Людину – творця, Людину- митця, підготувати своїх восьмикласників до неіснуючих сьогодні професій (адже це покоління людей XXI ст.). Як це зробити – питання, яке я буду ще багато разів вирішувати, але мій досвід підказує, що я на правильному шляху.
Я вірю у свої сили і сили тих, чиї очі кожного дня дивляться на мене, випромінюючи любов і надію. Завдяки постійному пошуку, творчості, самовдосконаленню я виробила свій особистий почерк класного керівника.
15. Даю згоду на внесення інформації в базу даних та публікацію матеріалів у періодичних та інших освітянських виданнях з можливим редагуванням.
Підпис учасника
Дата
«…Бути добрим вчителем можна, тільки будучи добрим вихователем…Я завжди прагнув переконати вчителів в тому, що, якщо ти бачиш учня лише з-за свого столу в класі, якщо він йде до тебе лише за викликом, якщо вся його розмова з тобою лише відповіді на твої питання, ніякі знання психології тобі не допоможуть. Потрібно зустрічатись з дитиною як з другом, пережити разом з нею радощі перемоги і біль втрати» В.Сухомлинський.
Педагогічний стаж – 25 років
Стаж роботи у даному навчальному закладі – 25 років
Проблема, над якою працюю в системі виховної роботи класного колективу: « Орієнтація кожного учня на розвиток його можливостей; розвиток творчої особистості; формування успішної особистості школяра .».
«Щоб вести дітей за собою, необхідно самому рухатися, не зупиняючись»
Я, Кравченко Надія Михайлівна , працюю в Вільнянській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів з 1990 року. Професію педагога обрала за покликом серця. Закінчивши в 1990 році Мелітопольський державний педагогічний університет, природничо-філологічний факультет за спеціальністю «вчитель географії та іноземної мови», прийшла працювати в свою рідну школу вчителем англійської мови. На початку педагогічної діяльності отримала і досвід класного керівництва,стала класним керівником 5 класу. За ці роки я пройшла шлях від виховання молодших підлітків, де відбувається формування цінностей колективу, до старших підлітків, які намагаються утвердитися в колективі через органи самоврядування, через вираження своїх морально-етичних позицій.
Я працюю класним керівником у 8 класі .
Ми живемо у час глобальних суспільних змін, глибокого осмислення життя. Сьогодні спостерігається яскраво виражена відсутність високих життєвих ідеалів. Тому особливої актуальності набуває завдання виховати молоде покоління на засадах моральності й духовності, бо «…у кожної людини чи навіть народу, що не наділений належною мірою ідеалізмом, як правило, відсутні й життєві орієнтири та стимули боротьби за існування. Ідея – головне джерело енергії творчої особистості. Ідеал – це ідея, перетворена в міцний енергетичний заряд, що спрямовує енергію особистості в майбутнє». Який «шлях» обере юна особистість – таким і буде її майбутнє, наше майбутнє, майбутнє нашої держави. Там, де виховання відкладають «до кращих часів» і починають вирішувати інші, загальніші і важливіші, як здається, питання, ці кращі часи не настають ніколи. Виховання – це саме життя, а життя «на потім» відкласти не можна. Я вважаю, що саме школа покликана навчити дітей вмінню дотримуватися високих моральних принципів, гуманістичному способу освоєння світу; олюднити процеси пізнання; допомогти встановити взаємозв’язок всієї багатомірної реальності з людиною, її працею, талантом,творчістю і життям.
Вчитель у стінах навчального закладу моделює майбутнє суспільство, а ми прагнемо до суспільства успішних, творчих людей, тому метою діяльності справжнього педагога, на мою думку, є виховання Благородної Людини, Благородної Особистості, Благородного Громадянина. Класний керівник повинен вести дитину через осягнення цінностей свого народу, своєї нації, своєї країни до осягнення загальнолюдських цінностей; через розвиток почуття громадянськості до відчуття планетарної причетності.
Виховна робота – це безмежне поле, на якому потрібно завзято та наполегливо працювати. Щодня пошук, щодня несподіванки, то прикрі, то кумедні, щодня – відкриття, які неможливі без натхнення. Плануючи виховну роботу, я пам’ятаю про унiкальнiсть i неповторнiсть кожної дитини, її особливостi та здiбностi. І виходячи з цього переді мною постало сновне завдання – забезпечити умови для розвитку цих унiкальних рис окремої особистостi, надати кожнiй дитинi можливостi для самовираження. Формування духовного обличчя дитини, її культури, залежить вiд того,як ми зумiємо розвинути в ній уміння знаходити красу в тому, що її щоденнооточує. І я намагаюся навчити дитину бачити прекрасне в оточуючому та насолоджуватись ним.
За своєю природою виховний процес має багатофакторний характер.Це означає, що становлення особистостi дитина проходить пiд впливомнайрiзноманiтнiших прямих та непрямих дiй школи, родини й суспiльства,соцiального середовища.Вчитель, який тільки вирішує і дає вказівки, на сьогодні є неефективним. Педагог має стати зацікавленим і рівноправним учасником спільної діяльності. Його дії не можуть бути передачею готового досвіду, мати характер опіки чи педагогічного диктаторства.
Я знаю, що в кожнiй дитинi закладенi тi величезнi можливостi, можуть дозволити їй подолати будь - якi труднощi та вiдчути радiстьвiльного й, водночас, свiдомого життя. Рівноправне спілкування з дітьми;
прояв повної довіри до можливостей і здібностей дитини; визнання дитини
як особистості, незважаючи на співвідношення її достоїнств і недоліків;
оцінювання не особистості дитини, а її вчинків; відкрите пред’явлення дітям
своїх етичних переконань, цінностей, інтересів; співпраця з дітьми для
досягнення спільних цілей; створення ситуації успіху для кожної дитини;
надання реальних можливостей для самореалізації і самовизначення дитини.
А.С. Макаренко зазначав, що «…діти – це життя, і життя прекрасне, і ставитися до них треба як до товаришів і громадян, поважати їхнє право на радість і обов’язок відповідальності».
У в иховній роботі зі своїми учнями я керуюся Конституцією України,Концепцією громадянського виховання, Концепцією національного виховання, Національною програмою “Діти України”, Законами України “Про загальну середню освіту”, «Про охорону дитинства», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді», Конвенцією ООН про права дитини, Національною програмою «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України», Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті нормативними документами, наказами, розпорядженнями Президента України, Міністерства освіти та науки, обласного управління та районного відділу освіти та новими концептуальними підходами до виховання дітей, підлітків і молоді у національній системі освіти, спрямовую свою діяльність на створення у класі сприятливого середовища для формування особистості дитини, пошук найбільш ефективних прийомів і методів здійснення виховного впливу на кожного вихованця, адже взаємодія з дітьми – це справа душі і серця, яка крок за кроком веде до загального успіху.
На мою думку, діяльність класного керівника дуже цікава, багатогранна, трудомістка. Вона пов’язана з непередбаченими труднощами, невдачами, навіть розчаруваннями, а іноді – з безсонними ночами, сльозами… Все це так. Але коли бачиш, як на твоїх очах виростає Людина, як збагачується її духовний світ, як дитина починає усвідомлювати своє місце в житті, а у вирішенні проблем шукає підтримки в тебе і вдячна за це, забуваєш про прикрощі і безсонні ночі, а душу наповнює почуття глибокого задоволення. Сподіваюсь, що моя любов зігріє їх серця та торкнеться дитячих душ.
В чому полягає моя методологічна позиція класного керівника? В роботі вважаю головним забезпечення розвитку особистості кожної дитини, її творчого потенціалу. Творчість - це двигун усіх шкільних справ: навчання, праці,позакласної роботи. Необхідно виховати особистість, яка зуміла б творчо й різнобічно реалізувати свої здібності в житті. Школа - це та ланка суспільного життя, яка дуже впливає на розвиток людини. Тому новітні технології навчання та виховання мають насамперед орієнтуватися на розвиток творчої особистості, здатної реалізуватися в соціумі.
Творча особистість - це результат виховання. Тому система виховної роботи
має передбачати допомогу кожному учневі свідомо обрати лінію життя,
позицію й осмислити потреби свого “Я”. Виховання творчої особистості - це
підготовка до виконання комплексу ролей, необхідних для повноцінного і
змістовного життя. Це ролі громадянина, трудівника, сім'янина і товариша .
. Відносини з дітьми будую на принципах співробітництва, співтворчості і пам’ятаю, що вчитель може допомогти дітям розвивати почуття прекрасного, пробудити творчі сили. Вчитель повинен виховувати учня так, щоб з перших днів перебування у школі він чимось цікавився, розвивав свої творчі здібності, щоб у нього сформувалось певне життєве захоплення.
Важливим першоджерелом творчості як самоствердження та самовираження особистості, на думку В.О. Сухомлинського, є слово. Творча наснага, що переживається у дитячі роки, починається з того, що слово як духовне багатство особистості стає будівельним матеріалом, з якого дитина щось створює. Твір, казка були першою сферою творчості, в котрій дитина стверджувала свої здібності, пізнаючи себе, переживаючи перше почуття гордості від того, що вона щось створює. Дитяча казка, що складена серед природи, є, на думку В.О. Сухомлинського, цілим духовним світом, що визначає зміст та направленість думок, почуттів, переживань.
А.С.Макаренко у свій час обґрунтував доцільність прогнозування ризику у виховній роботі. Якщо педагог не довіряє творчим силам дитини, робить виховний процес безконфліктним, він ризикує виховати людей безвільних та безвідповідальних. А.С. Макаренко вважав, що не можна загартувати людину, якщо не ставити перед нею важких завдань.
Г.Ващенко у своїй книзі «Виховний ідеал» піднімає проблему гармонійного виховання української молоді. Серед пріоритетних напрямків цього виховання є розвиток творчих здібностей молоді. Він пише: «Молоде покоління не лише засвоює культурні здобутки, а й рухає культуру вперед. Це можливе лише при наявності розвинених творчих здібностей. Тому школа ,а особливо класний керівник, має приділити увагу розвиткові в учнів спостережливості, пам'яті, творчої уяви і логічного мислення.
Особливо слід звернути увагу на розвиток двох останніх здібностей: фантазія і логічне мислення. Без фантазії неможлива творча робота в жодній галузі культури. Людина без творчої фантазії може діяти лише за певним шаблоном, не здатна до винахідництва. Не менше уваги має приділяти школа і розвитку у дітей логічного мислення (здібностей аналізу, синтезу, висловлювання, в різних формах індукції, дедукції і аналогії)». Усвідомлюючи, що класний керівник є для підростаючого покоління духовним посередником між суспільством і дитиною, прагну створити сприятливі умови для формування особистості, внести необхідні корективи у процес виховання, скоординувати зусилля педагогів, сім’ї , соціуму. В своїй роботі керуюсь принципом: допомогти дитині знайти свій ключ до успіху, створити умови, у яких вона розкриватиме свої здібності, творитиме своє життя, зростатиме духовно, творчо, інтелектуально й самовдосконалюватиметься.
Розуміючи важливість виховної діяльності класного керівника, відповідально виконую свої обов’язки, докладаю всіх зусиль, щоб виховання підлітків відбувалось в атмосфері добра і творчості, взаємодопомоги і взаємоповаги, доброзичливості та толерантності. У своїй діяльності використовую різноманітні традиційні та інноваційні форми виховної діяльності - головне, щоб вони давали бажаний результат: здоров’язберігаючі технології, інформаційні технології, технології співпраці, інтерактивні технології, особистісний підхід до кожної дитини.
Завдання виховної роботи:
Формування організованого колективу через активізацію форм індивідуального впливу та колективної виховної роботи;
Поглиблення розуміння учнями змісту етичних норм і правил;
Формування потреби в громадській діяльності;
Навчання методів підтримки здорового способу життя;
Формування успішної особистості школяра через залучення до активної діяльності;
Виховання позитивного ставлення до праці;
Залучення до духовної культури,скарбів української та світової культури.
Одним із основних пріоритетів є згуртування учнів та батьків класу в єдиний, дружній колектив через участь у спільних творчих та соціально-важливих справах.
З давніх-давен українці розглядали сім'ю і рід як святиню, а вихованнядітей – як святий обов’язок. Сучасна сім'я – головна ланка у вихованнідитини. Вона має забезпечувати їй достатні матеріальні та педагогічні умови для інтелектуального, морального та духовного розвитку.
У вихованні молодого покоління важливим чинником має стати родинна педагогіка, яка розглядає виховання дитини як певну взаємодію батьків і конкретних умов, що впливають на формування й соціальне становлення особистості. Як учителі, так і батьки повинні добре знати особистісні характеристики дитини: фізичне й психічне здоров'я, інтереси й можливості.Виховання – це співпраця з дітьми, відповідальність за яку несуть дорослі. Спілкуючись зі своїми дітьми, батьки не тільки допомагають їм дорослішати, розвиватися, але водночас змінюються й самі. Зв'язок між батьками й дітьми є одним із найміцніших людських зв’язків!
Щоб рости і бути щасливою, дитині потрібна любов, впевненість у своїх силаху своїй значущості для нас, дорослих.
А ми – батьки, учителі –повинні зрозуміти наших дітей, допомагати їм, підтримувати. Ми повинні пам’ятати: кращі людські риси формуються тоді, коли дитина стає співучасником виховного процесу, союзником дорослих. Чи буде так, залежить від плідної співпраці вчителів і батьків.
Перед учителем стоїть завдання – налагодити з батьками своїх вихованців дружні взаємини, які будуватимуться на взаєморозумінні і взаємоповазі. Це можливо в тому випадку, якщо ми залучимо батьків до різних форм роботи в дитячому колективі.
Однією із форм роботи з батьками є батьківські збори, які плануютьсяу відповідності з віковими особливостями дітей, цілями та завданняминавчально-виховного процесу, конкретними проблемами, що виникають у ході спільної діяльності вчителя і батьків.Так ,будучи у 5 класі,батьки разом з дітьми активно готувалися до відзначення ювілею нашої школи: готували стіл з виробами та стіл з традиційними українськими стравами; батьки допомагали дітям з репетиціями. Вже традиційним стало у нашому класі проведення щорічно навесні Родинного свята.
Поряд з традиційними формами роботи використовую інноваційні колективні й індивідуальні форми співпраці з батьками: батьківські збори з фрагментами педвсеобучу, дискусії,планую проводити круглі столи, батьківські тренінги. Залучаю батьків до проведення виховних годин, загальношкільних заходів та конкурсів. До батьківських зборів готуюся ретельно та заздалегідь. Усім батькам на зборах завжди готую поради в друкованому вигляді.
Інформування батьків про хід і результати навчання, виховання і розвитку учнів здійснюється за допомогою листування через щоденник учня.
Систематично вклеюються таблиці результатів навчальної діяльності учнів, інструктажі. Щоденник я використовую для того, щоб своїм записом відзначити успіхи і досягнення учня, підтримати в скрутну для нього хвилину.
Головне моє завдання, на мою думку, у роботі з батьками -забезпечити єдність вимог до виховання учнів з боку сім'ї та школи, створитинормальні умови для домашнього навчання дітей, спрямувати виховну діяльність сім'ї. Переконана, що в умовах родинного і шкільного виховання учень реалізує своє право мати власну думку, позицію в розв’язанні будь – яких проблем, завдань.
Прагну працювати творчо, а тому завжди пам’ятаю слова В.Сухомлинського: «Якою талановитою не була б людина, але якщо вона не вчиться на досвіді інших, то ніколи не буде хорошим педагогом». Прагну самокритично оцінювати свою діяльність, її результати, намагаюся швидко адаптуватися в умовах соціальних змін. І вірю у слова М.Свєтлова:
«...Жизнь – это чудо,
а чуда не запретишь.
Да здравствует амплитуда
– то падаешь, то летишь!»,
Маю надію, що майбутнє країни – це мої учні, для яких девізом у житті стануть слова Д. Кеннеді: ,,Не питайте, що ваша країна може зробити для вас, запитайте себе, що ви можете зробити для своєї країни”. Я добре розумію, що маю стати прикладом для учнів. Від себе я вимагаю енергії й відданості, самопожертви й натхнення. І лише тоді я буду прикладом для своїх учнів.
Талант в дитині кожній, як зернятко,
Знайдіть його і дайте прорости.
Дар той у неї від матусі й татка,
А ми вже мусимо його знайти!
Він колосом могутнім в простір злине,
Порадує усіх і збагатить.
Або ж ще при корінні згине
І згуби тої вам вже не простить...
Допоможіть пробитися на світ.
Усіх отим талантом зачаруйте
Сьогодні, завтра, через сотню літ...
виховувати громадянина - патріота, здатного творити себе і своє життя;
розвиток гармонійно розвиненої, творчої, компетентної особистості, здатної жити у злагоді з довкіллям і собою, проектувати життєві перспективи;
формування свободної і відповідальної особистості, здатної відстоювати свої права, бути відповідальною за себе, оточуючих, Батьківщину;
сприяти максимальному саморозвитку, самовдосконаленню, самореалізації кожного учня, розвитку спроможності досягнення успіху кожною дитиною в різних видах діяльності;
учити бути толерантною людиною, відверто висловлювати свої думки, відстоювати погляди, переконання; поважати гідність людини через повагу до матері та батька, до свого роду;
об’єднати зусилля всього педагогічного колективу, батьків та громади для розвитку гармонійної, життєво компетентності особистості;
виховувати повагу до культурно-національної духовності, історичних цінностей та символів нашої держави.
Турлікова Ірина – староста класу
Мовчан Тетяна – член ради класу
Коновалов Ілля – член ради класу
Пастухова Анастасія –культурно-масова робота
Пашковець Євгеній – організаційна робота
Дзюбчук Максим – відповідальний за підручники
Зайцев Микола – відповідальний за ведення щоденників
Амосов Сергій – спортивна робота
Стахурський Дмитро – спортивна робота
В 6 класі ми разом з учнями працювали над проектом, робоча назва якого «Це моя Україна».
Разом з учнями ми визначили мету нашого проекту:
Дізнатися більше про країну, що є нашою Батьківщиною.
Завдання проекту:
Дізнатися якою була наша країна, чому вона унікальна, які вірування ввійшли до світогляду українців.
Освітити різні епохи та різні аспекти життя людей, які проживали на нашій території.
Розглянути звідки з’явилися традиційні прикмети.
Спробувати показати нашу країну такою, якою вона була задовго до наших бабусь та дідусів.
Дізнатися та розширити своє уявлення про «українську гостинність»
Почали роботу з організації дослідження. Діти об’єдналися в групи ,а тема була вибрана : « Символи України »
Був складений план роботи над проектом :
Переглянути книги і журнали з теми і записати важливу інформацію
Використати Інтернет і записати те незвичайне,цікаве, що дізналися завдяки сучасним технологіям
Узагальнити матеріал і підготувати презентації
Почати підготовку до захисту роботи
Сторінки нашого проекту.
Символи України
Українські традиційні страви
Традиції та звичаї українців
СВЯТО ЮВІЛЕЮ ШКОЛИ
ШКІЛЬНЕ СВЯТО
Участь у святкуванні Дня Перемоги
Заходи до 200 –річчя з дня народження Т.Г. Шевченка
Готуємось до районного семінару вчителів української мови
Представлення школи на районному семінарі вчителів української мови
Участь у Новорічній казці для молодших школярів
День Соборності України . Ланцюг Єдності
Всеукраїнська акція «Первоцвіти України»
Разом навчаємось – разом відпочиваємо
Пізнаємо природу рідного краю
ДЕНЬ ЗДОРОВ’Я
Дзюбчук Світлана Віталіївна – голова батьківського комітету
Кузнєцова Надія Миколаївна – секретар
Організація виставки на ювілей школи
Форми роботи з батьками
Традиційні форми роботи з батьками
І. Індивідуальні:
- відвідування сім'ї;
- запрошення до школи;
- індивідуальна педагогічна бесіда;
- індивідуальна педагогічна допомога;
- листування з батьками;
- дні відкритих дверей.
ІІ. Групові:
- зібрання батьківського активу;
- групові бесіди; групові консультації;
- батьківські консиліуми.
ІІІ. Колективні:
- лекції і бесіди;
- науково-практичні конференції;
- батьківські дні;
- вечори питань і відповідей;
- загальношкільні та класні батьківські збори;
- збори-концерти;
- конференції з обміну досвідом виховання;
- диспути;
- педагогічні колегіуми;
- зустрічі «за круглим столом»;
- педагогічний всеобуч;
- усні журнали.
Традиційні методи та прийоми роботи з батьками:
- спостереження;
- бесіди;
- анкетування;
- учнівські твори-роздуми.
Інноваційні форми роботи з батьками:
- педагогічний десант (виступ педагогів в організаціях, де працюють батьки);
- дерево родоводу (зустрічі поколінь, роздуми над проблемами виховання);
- у сімейному колі (індивідуальна допомога родинам, організація зустрічей із лікарями, юристами, психологами);
- родинний міст (збори дітей, батьків, членів родини);
- день добрих справ (спільна трудова діяльність вчителів та батьків, дітей);
- сімейна скринька (добірка матеріалів з позитивним досвідом родинного виховання);
- народні світлиці (спільне проведення традиційних святкувань);
- аукціони педагогічних ідей (обмін досвідом з родинного виховання);
- батьківські педагогічні ринги (спільне розв'язання педагогічних задач);
- батьківські педагогічні «табу» (спільне обговорення шляхів виходу із кризових ситуацій).
Програма вивчення сім'ї
1. Прізвище, ім'я учня.
2. Адреса.
3. Тип сім'ї: повна проста (батьки, діти), повна складна (батьки, діти, бабуся, дідусь), повна, але один із батьків нерідний, неповна.
4. Скільки років існує сім'я.
5. Кількість дітей.
6. Житлові й матеріальні умови.
7. Характеристика сім'ї за віком: вік дорослих членів сім'ї, вік дітей.
8. Де і ким працюють батьки.
9. Освіта дорослих членів сім'ї.
10. Культурний рівень батьків:
- наявність домашньої бібліотеки;
- читання періодичної преси;
- читання педагогічної літератури;
- відвідування осередків культури.
11. Сімейна атмосфера:
- доброзичлива;
- нестійка;
- байдужа;
- гнітюча, недоброзичлива.
12. Хто з батьків більше приділяє уваги дітям.
13. Система виховного впливу:
- узгодженість усіх членів сім'ї у питаннях виховання дитини;
- відсутність чи наявність конфліктів щодо виховання дітей;
- відсутність виховання як системи цілеспрямованого впливу.
14. Рівень (відсутність) інтересу і бажання поповнювати свої психолого-педагогічні знання.
І. Загальна характеристика сім 'ї
1. Склад сім'ї: повна, формально повна, неповна.
2. Характеристика сім'ї: гармонійна, проблемна (конфліктна, антипедагогічна, асоціаль¬на, аморальна).
3. Типовий стан сім'ї:
- емоційний комфорт;
- тривожність;
- емоційно-психологічний дискомфорт і нервово-психічне напруження.
4. Стиль сімейного виховання: ліберальний, демократичний, авторитарний, нестійкий.
5. Порушення сімейного виховання:
- домінуюча гіперпротекція;
- потураюча гіперпротекція;
- гіперпротекція;
- емоційне відкидання;
- жорстока поведінка;
- підвищена моральна відповідальність.
6. Ставлення до школи: підтримують тісний зв'язок, підтримують контакти епізодично, зв'язки мають випадковий характер, батьки уникають контактів, протидіють шкільному ви¬хованню.
1. Батьки створюють умови для правильного розвитку дитини:
- нормальні житлово-побутові умови;
- організація місця для занять;
- створення домашньої бібліотеки;
- наявність ігрових куточків;
- контроль за дотриманням санітарно-гігієнічного режиму.
2. Батьки розвивають пізнавальні інтереси дитини:
- разом із дітьми слухають радіопередачі;
- дивляться й обговорюють телепередачі;
- читають книжки, обговорюють їх зміст;
- ходять із дітьми до театру;
- відвідують кіно;
- заохочують улюблені заняття дитини.
3. Батьки надають допомогу в навчанні, організації домашньої навчальної праці.
4. Діти мають конкретні трудові обов'язки в сім'ї.
5. Батьки виконують рекомендації педагогів щодо виховання дитини.
6. Батьки бачать недоліки у вихованні своїх дітей.
7. Сім'я допомагає педагогу в організації навчально-виховної роботи.
8. Батьки справляються із вихованням дитини.
Експрес – аналіз взаємостосунків між батьками та дітьми
(форма самооцінки сімейних стосунків для батьків)
Чи розумію я свою дитину
(Варіанти відповідей: „так”, „ні”, „не знаю”)
1. На деякі вчинки дитини ви часто реагуєте „вибухом”, а потім шкодуєте про це.
2. Деколи ви користуєтеся допомогою або порадами інших осіб, якщо не знаєте, як реагувати на поведінку дитини.
3. Ваша інтуїція і досвід – найкращі порадники у вихованні.
4. Деколи вам трапляється довіряти дитині секрет, який би нікому іншому не розказали.
5. Вас ображає негативна думка інших людей про вашу дитину?
6. Вам трапляється просити у дитини вибачення за свою поведінку?
7. Чи вважаєте ви, що дитина не повинна мати секретів від своїх батьків?
8. Помічаєте ви між своїм характером і характером дитини різницю, яка іноді приємно дивує вас?
9. Ви надто сильно переживаєте неприємності або невдачі вашої дитини?
10. Чи можете утриматись від купівлі цікавої іграшки для дитини (навіть якщо маєте гроші) тому, що знаєте: вдома їх чимало?
11. Ви переконані, що до певного віку найкращий виховний аргумент – фізичне покарання (пасок).
12. Ваша дитина саме така, про яку ви мрієте.
13. Ваша дитина завдає вам більше турбот, аніж радощів.
14. Чи здається вам, що ваша дитина навчає вас по-новому думати,
поводитися?
15. Чи трапляються у вас прикрощі з вашою дитиною?
За кожну відповідь „так” на запитання 2,4,6,8,10,12,14 і за кожну відповідь „ні” на запитання 1,3,5,7,9,11,13,15 нарахуйте собі по 10 балів, за кожну відповідь „не знаю” на будь - яке запитання – по 5 балів. Підрахуйте загальну суму.
100 – 150 балів. У вас неабиякі здібності щодо правильного розуміння своєї дитини. Ваші судження і погляди – союзники у вирішенні різних виховних проблем. Якщо й на практиці ваша поведінка щира, позначена терплячістю, вас можна визнати за взірець для наслідування. До ідеалу вам не вистачає одного невеликого кроку. Ним може стати думка вашої дитини. Ризикніть, спробуйте її з'ясувати.
50 – 99 балів. Ви на правильному шляху до кращого розуміння власної дитини. Свої тимчасові труднощі або проблеми ви маєте вирішити, починаючи із себе. І не намагайтесь виправдовуватися браком часу або характером вашої дитини. Є кілька проблем, на які ви маєте реальний вплив, а тому спробуйте це використати. І не забувайте, що розуміти – не завжди означає приймати. Не лише дитину, а й власну особистість.
0 – 49 балів. Здається, можна більше співчувати вашій дитині, аніж вам, оскільки її батько не є надійним другом і провідником на важкому шляху здобуття життєвого досвіду. Але ще не все втрачено. Якщо ви й справді хочете щось зробити для неї, спробуйте, скажімо, знайти когось, хто вам у цьому допоможе своєчасними порадами. Це не буде легко, зате у майбутньому обернеться вдячністю і щастям вашої дитини.
Почуйте серцем голос Вашої дитини
• Окрім їжі, дайте мені тепло сердечність, безпечний спокій і вашу любов.
• Дозвольте втішатися моїми замислами у цьому дивному світі постійних змін.
• Дозвольте у міру своїх сил сідати, соватись, вставати, ходити, бігати, лазити, скакати.
• Не кажіть, що я співаю, бавлюся чи експериментую "Забагато, задовго, зачасто”.
• Дозвольте мені ставити питання і отримувати чесні відповіді, а також експериментувати, шукати і досліджувати.
• Не ідентифікуйте ваші почуття і думки з природними потребами мого організму.
• Не карайте мене, коли я й так переживаю за невдачі, сама ж бо невдача є вже карою для мене.
• Говоріть до мене серцем, очима, посмішкою, вашими руками: ваші слова не завжди мені зрозумілі.
• Нехай довкола мене живуть гарні і лагідні люди.
• Нехай тут царює мир – передумова мого розвитку.
• У вашій хаті відпустіть мені у власність один куточок і частину вашої уваги та вашого часу.
• Навчіть мене розуміти й відчувати красу і тішитися – радіти з усього, хоч би навіть і з найбільшою дурнички.
• Підтримуйте та заохочуйте мене до праці, навіть і тоді, коли я роблю ще сотні помилок.
• Будьте терплячі до мого безладдя, я ж бо є тільки дитиною і учнем.
• Надайте і мені частину відповідальності, вимірену до моїх сили і моїх можливостей.
• Навчіть мене брати участь у забаві, зайнятті і праці.
• Зважайте на мої забави і з них робіть висновки, як даватиму собі раду із життя і його труднощами.
• Коли загадаєте мені зробити це або те, скажіть також "як” і "чому”.
• Учиніть усе, щоб я відчувала свою значимість і потрібність для вас, своє місце у планах вашої родини та школи.
• Будьте до мене доброзичливі та лояльні, щоб я навчалася відплачувати іншим людям тим самим.
• Покажіть, як дотримувати обіцянки, слова.
• Не думайте про мене лише як про немовля, коли я хочу рости і бути великою.
• Нехай ніколи не боюся втратити Вашу любов.
• Не накидайте мені Ваших переляків і острахів.
• Допоможіть мені потроху перемагати біль і марні забаганки, і тішитися майбутніми радощами.
Поради батькам підлітків
Вам важко з підлітком? Повірте, підлітку важче, ніж вам.
Ви помічаєте, що він погано навчається, має незадовільну поведінку, грубить, стає замкнутим, не може порозумітись з друзями, втрачає довіру до вас, стає нервовим. Отже, ваша дитина вступила в підлітковий вік.
Тому вам потрібно:
• зрозуміти, що конфліктів з ровесниками, бунту проти батьків, незадоволення всім і собою у тому числі, дитині не уникнути. Тому ваше завдання-допомогти
• пам’ятати, що підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним
• не слід залишати дитину без нагляду, тому що в цей період внутрішній світ дитини дуже нестабільний
• не допускати недоліків та суперечностей в поведінці близьких і старших - вони сприймаються гостро і хворобливо
• не забувайте - у батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів
Пам’ятайте:
Якщо дитину постійно критикують-вона вчиться ненавидіти
якщо дитину висміюють-вона стає замкнутою
якщо дитина живе у ворожнечі-вона вчиться агресивності
якщо дитина зростає у докорах-вона починає жити з почуттям провини
якщо дитина зростає в чесності-вона вчиться бути справедливою
якщо дитина зростає в терпимості-вона вчиться сприймати інших
якщо дитина живе у безпеці-вона вчиться вірити людям
якщо дитину підбадьорюють-вона починає вірити в себе
якщо дитину хвалять-вона вчиться бути вдячною
Тема: Благодатна земля- України перлина
Мета: Вчити учнів з повагою ставитися до рідної землі, українського народу, його традицій та звичаїв; розширювати знання учнів про рідне місто як культурний осередок української держави, поглибити зміст поняття «Батьківщина»; розвивати усне мовлення та логічне мислення школярів; виховувати почуття відповідальності за збереження і продовження традицій та звичаїв рідного краю.
Обладнання: карта України; символи України; вишитий рушник, колосся; , Конституція України для школярів; герб Дніпропетровщини; книга Петриківського розпису; запис пісень Петра Клименка про Дніпропетровщину; відеофільми «Дніпропетровщина моя», « Пісня про Дніпропетровщину; телевізор та відеопрогравач.
І. Організаційна частина
Той дивний край, що зветься Батьківщина –
то найдорожча серденьку земля!
Бо ти вродивсь у незалежній Україні,
Ти чув солодку пісню солов‘я!...
А. Ткаченко
- Такими словами нехай продзвенить у вашому серці перший вересневий дзвінок, а перший урок перенесе у спогади про минуле, розкаже про сьогодення і подарує надію на щасливе й світле майбутнє.
II. Основна частина уроку.
2.1. Вступне слово вчителя:
- Кожна людина хоч раз у житті замислювалась над тим, хто вона, де її коріння, чи увесь її рід походить з одного краю. Ваші дідусь чи бабуся, дивлячись на вас, приховуючи сльози радості, згадують і своє дитинство, часом тяжке, напівголодне, але радісне, тепле, рідне… Бо такими ж малими хлопчиками й дівчатками бігали вони в‘юнкими стежками, здіймаючи куряву босими ноженятами, плели вінки з духмяного любистку й блакитного барвінку, раділи, мріяли, зростали… .
24 серпня 1991 року народилася молода держава, народилася Україна. Про це записано у Конституції України – головному законі нашої держави. Послухайте, що тут сказано(учитель зачитує статтю 1, розділ 1 Конституції України):
Україна суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
А жили вони на цій же землі, на землі де колоситься золота пшениця, де по обидва береги Дніпра пишаються верби і росте калина, от тільки край тоді звався не українським… .
2.2. Бесіда з учнями класу.
- Скажіть, що ж означає слово «незалежність»? Якими іншими словами можна його замінити? (Відповіді учнів)
- Правильно, воля, свобода, можливість обирати – це все характеризує незалежність.
- А що змінилось після того, як Україна стала незалежною, якою стала її «душа»?
- Душа стала українською, бо душа народу – то його мова! І як грайлива мелодія розлилась барвиста мова по всій Україні!
2.3. Дніпропетровщина – перлина України.
Учень:
Вам такої краси не знайти в цілім світі –
Де прадавні ліси, де сади в буйноцвіті.
Розмахнулись поля серед степу орлино –
Благодатна земля – України перлина.
Учениця:
У гарячих степах є для сонця робота.
Теплий вітер пропах і сосною, і потом.
Стиглий колос гойда – а від нього все суще.
Тут цілюща вода і повітря цілюще.
Вчитель:
Вона має багату і славну історію, яка сягає у сиву давнину століть і тисячоліть.
Перші сліди пралюдини, знайдені тут, відносяться ще до епохи раннього кам’яного віку, вже понад 100 тисяч років тому наш край був заселений.
Учені вважають, що саме на Подніпров’ї ще 6 тисяч років тому вперше були приручені коні. В курганах на території Новомосковського району знайдені чотириколісні вози, одні з найстаріших у Східній Європі. Знахідки археологів, серед них всесвітньо відомі золоті пектораль з Товстої Могили та гребінь з кургану Солоха, свідчать не тільки про високий рівень матеріальної культури племен, які населяли Придніпров’я, а й про їх високу духовну культуру.
За часів Київської Русі Придніпров’я межувало з кочівниками і мало з ними активні торговельні контакти. Дніпром пролягав знаменитий торговельний шлях світового значення „Із варяг у греки”, Дніпром вели на Візантію свої дружини київські князі. 955 року на Монастирському острові зупинялась Велика Київська княгиня Ольга, а 972 року її син князь Святослав загинув на порогах у бою з печенігами.
Дніпропетровщина відома також як край козацьких Січей – п’ять із них виявлено на території сучасного Нікопольського району. Велику роль відіграло козацтво у національно-визвольній війні українського народу проти Польщі. Наприкінці грудня 1647 року на острові Томаківка перебував Богдан Хмельницький, який на початку наступного року в Микитинській Січі був обраний гетьманом Війська Запорозького. А битва на Жовтих Водах зіграла вирішальну роль у війні.
У 1774 р. частина Південної України, яка вже тоді знаходилась під контролем Росії, була поділена на дві губернії: Новоросійську та Азовську.
Зі зміною кордонів та зростанням населення змінювався й адміністративний поділ краю. У 1783 р. дві губернії об’єднали й утворили на їх базі Катеринославське намісництво. У 1796-1802 рр. тут існувала Новоросійська губернія, яка простягалася від Дністра до Кубані, включаючи Кримський півострів та Передній Кавказ. Столицею губернії був Новоросійськ – таку назву кілька років мав Катеринослав (сучасний Дніпропетровськ).
8 (20) жовтня 1802 р. російський імператор Олександр I видав указ про поділ Новоросійської губернії на Катеринославську, Миколаївську (потім Херсонську) і Таврійську. До складу нашої губернії увійшло 6 повітів: Катеринославський, Новомосковський, Павлоградський, Бахмутський, Маріупольський, Ростовський-на-Дону. У 1806-1817 рр. були утворені ще три повіти – Олександрівський, Верхньодніпровський та Слов’яносербський. З того часу адміністративний поділ краю залишався незмінним аж до 1917 р. Тільки у 1887 р. Ростовський повіт перейшов до складу області Війська Донського.
Протягом першої половини XIX ст. губернія являла собою провінцію як в економічному, так і в культурному відношенні. Губернська столиця Катеринослав знаходилась довгі роки в запустінні. Лише у середині століття поступово стали наявні ознаки культурного і розвиненого міста – виникли бібліотека, театр, друкарня, музей, клуб, інтенсивно проходила забудова. Проте повітові міста мали сільський вигляд, не було бруківки, вуличного освітлення, водогонів.
Всією губернією управляли цивільний губернатор та його канцелярія у складі кількох десятків чоловік. Військовий губернатор – один на три південні губернії – мав у своїй компетенції нагляд за громадським порядком.
Губернія отримала свій герб (5 липня 1878 року), який повторював у загальних рисах герб Катеринослава 1811 р.: у блакитному полі вензель імператриці Катерини II з датою 1787 р. Вензель оточували дев’ять золотих зірок. Щит був увінчаний імператорською короною та оточений золотим дубовим листям, з’єднаним андріївською стрічкою.
Великі зрушення в житті краю пов’язані з відкриттям наприкінці ХІХ століття значних родовищ корисних копалин – вугілля, залізної та марганцевої руд тощо. У цей же період виникла й швидко розвинулась промислова розробка корисних копалин Криворізького і Донецького басейнів.
2.4. Перегляд відеофільму «Дніпропетровщина моя»
Дніпропетровщина моя.
Широкий степ, високе небо,
Дніпра - Славути водограй…
З усіх доріг спішу до тебе,
Мій, серцю любий, рідний край.
Горнусь до вишні і тополі,
Що у твоїм ростуть краю.
Тебе і в радості, і в болі, -
Люблю, як матінку свою.
Дніпропетровщина моя,
Ти - зірка величі країни!
З уст моїх лина цей вірш, і серцем відчуваю, що Дніпропетровщина - моя мала Батьківщина. Щоб зрозуміти яка вона, що собою представляє, треба звернутись до її історії.
Історія мого краю простягається ще з часів скіфів, які проживали на цій території у VIII ст. до н.е. Вчені знаходять багато археологічних знахідок, які свідчать про високий рівень матеріальної культури поселенців.
Мабуть, найяскравішою зі сторінок історії Дніпропетровщини були часи козацтва, однією з захисних фортець був Кодак, який розташовувався саме тут.
Найбільше за все Дніпропетровщина славиться петриківським розписом, який сформувався в ХІХ-ХХ ст., туристи обов’язково, як і жителі України купують сувеніри саме з таким розписом. Імена петриківських художниць Тетяни Пати, Ганни Павленко, Надії Білокінь, Оришки Пилипенко навіки увійшли до реєстру найвидатніших народних майстрів України. Їхню справу продовжили Марфа Тимченко, Федір Панко, Василь Соколенко, Зоя Кудіш і, нарешті, останнє покоління петриківчан, серед яких слід назвати подружжя Пікушів та Зінчуків, Наталку Рибак, Володимира Падуна, Олену Васильєву.
2.6. Прослуховування пісні-презентації про Дніпропетровщину
Учні:
Дніпропетровщина! Яка ж вона красива
Вона одна така на цілий світ!
Пшеничним колосом буяють рідні ниви,
Чарує веснами садів вишневий цвіт.
І Дніпро хвилює пісню колисанки,
Шепочуть віттям осокори й ясени.
Дніпропетровський край, його пісні й світанки
Візьму з собою в пам'ять назавжди.
Моє коріння тут, на цій землі,
Духмяною травою перевите.
І ластівки, й лелеки, й журавлі,
І жайвір мій, що оселивсь у житі.
І недаремно я життя живу,
І кожну мить збираю по краплині.
Люблю я квіти, скошену траву,
І як у лузі пісня птахів лине.
Моє коріння тут, на цій землі,
Яку не можна серцем не любить.
До болю рідне й миле все мені,
Тут слово ніжне батьківське звучить.
Моє коріння тут, на цій землі,
Моя сторона і привітна й багата,
Мов вишиванка, прибрана хата.
Моя ти надія, моя берегиня.
Я вірю в майбутнє твоє.
2.6 Бесіда:Дніпропетровщина – великий індустріальний центр України. Багато заводів і фабрик діють в містах нашої області. Так, найбільша в світі доменна піч, в якій виплавляють чавун, розміщена на Криворізькому металургійному заводі. Унікальним є об’єднання «Південний машинобудівний завод», на якому виготовлено 400 супутників, запущених на орбіту Землі. А ці супутники розробили у Дніпропетровському конструкторському бюро «Південне». А ще на тому заводі випускають трактори, тролейбуси. На заводах виробляють труби, електровози, вагони, комбайни. На кондитерських фабриках виготовляють різноманітні солодощі. У нашому краї розвідано 15 родовищ мінеральний вод, що дає можливість повністю забезпечити потреби населення у лікувальних, столових і мінеральних водах. А води і грязі обласної лікарні «Солоний Лиман» за своїми цілющими якостями відомі за межами нашої держави. Учень:
Дніпропетровщина моя.
Широкий степ, високе небо,
Дніпра - Славути водограй…
З усіх доріг спішу до тебе,
Мій, серцю любий, рідний край.
Горнусь до вишні і тополі,
Що у твоім ростуть краю.
Тебе і в радості, і в болі, -
Люблю, як матінку свою.
Дніпропетровщина моя,
Ти - зірка величі краіни!
Ми з покоління в покоління,
Усі разом - одна сім'я!
Дніпропетровщина моя!
Землі ріднішоі немає!
Тут дух козацький - не вмирає!
Бо тут живемо - ти і я
Разом долаємо біду,
I я пишаюся землею,
Якоі - в світі не знайду!
Ми тут будуємо ракети,
Тут ростимо своіх дітей.
I тут - майбутні наші злети
Ще не народжених ідей!
Підсумок уроку:
1. Узагальнююча бесіда:
-Що нового ви дізнались про Дніпропетровщину?
-Які великі світові, європейські об'єкти знаходяться на території нашої області?
Вчитель:
Сьогодні ми ще більше дізналися про нашу рідну Дніпропетровщину. Тут, на цій землі, наш родовід, наше домашнє вогнище, материнська пісня, батьківське поле – найбільші святині в людському житті. Скільки в цих словах тепла, любові, ніжності! Не уявляю себе без Дніпропетровщини, без її зелених лук, що вражають своїми барвами, без її синьооких річок та ставків, без її блакитного неба, без її маленьких сіл та міст. Я люблю і пишаюсь тобою, моя усміхнена і велична Дніпропетровщино! Дніпропетровщино моя, мій рідний краю, Земля заводів, шахт, великих міст! Люблю тебе і серцем відчуваю Майбутнього твого величний ріст!
2. Прослуховування пісень Петра Клименка
Мета: допомогти учням сформулювати поняття «толерантність»;
розуміти толерантність як один із найнеобхідніших принципів людського буття;
пояснити, чому терпимість є необхідною умовою збереження миру (в колективі, в суспільстві, у світі);
вчити прогнозувати, розробляти та втілювати в життя шляхи розв'язання конфліктів, висловлювати власну позицію.
Обладнання: епіграф, класна дошка.
Епіграф:
«Уміння миритися з недосконалістю інших є ознакою справжньої гідності» (Г. Вінклер)
Хід години спілкування:
І. Організаційна частина
ІІ. Вступна частина
Вступне слово вчителя:
Сьогоднішнє наше заняття ми присвятимо такому поняттю як толерантність.
Ви зустрічалися з ним на уроках етики. Нашим завданням сьогодні є навчитися розрізняти толерантні та нетолерантні вчинки, виявляти толерантне ставлення один до одного.
ІІІ. Основна частина
Для початку ми спробуємо розіграти ситуацію. Для цього на дошці зображена цифра. Для участі потрібно два учні. Один учень бачить у цій цифрі 6, а інший 9. Спробуйте відстояти кожен свою точку зору.
(Учні доводять свою точку зору)
Тепер давайте проаналізуємо: навіщо ми робили цю вправу(?)
(Діалог Учитель↔Клас)
Отже, давайте сформулюємо, що ж таке толерантність і, яку людину можна назвати толерантною.
Толерантність – це терпимість до думок, поведінки та поглядів інших людей. Інтолерантність – це протилежне поняття до толерантності.
Нині толерантність розуміється перш за все як повага і визнання рівності, відмова від домінування та насилля, визнання права інших на свої думки та погляди. Отже, толерантність перш за все має на меті прийняття інших такими, якими вони є, і взаємодію з ними на основі згоди.
Поділ людей на толерантних та інотолерантних є досить умовним. Кожна людина у своєму житті здійснює як толерантні, так й інотолерантні вчинки. Але здатність вести себе толерантно може стати особистісною рисою і зможе забезпечити успіх у спілкуванні.
Толерантні люди більше знають про свої недоліки та переваги. Вони критичні відносно до себе і не прагнуть у всіх бідах звинувачувати інших. Вони не перекладають відповідальність на інших. Толерантна людина не ділить світ на дві частини - чорне та біле; не робить акцент на розбіжностях між «своїми» та «чужими», тому готова вислухати та зрозуміти інші точки зору.
Асоціативний ряд
Давайте спробуємо на кожну літеру слова толерантність назвати рису характеру, притаманну толерантній людині.
(На дошці записане у стовпчик слово «толерантність», учні по черзі називають риси характеру і виходять записують їх)
Т – терплячий, товариський, тактовний.
О – обережний, об'єктивний, оригінальний, особливий.
Л – лояльний, лагідний, легкий у спілкуванні.
Е – енергійний, елегантний, ефективний.
Р – рівний, розсудливий, рівнозначний, рівноправний.
А – активний, акуратний, авторитетний.
Н – надійний, найдорожчий.
Т – терплячий.
Н – необхідний людям, ніжний, незалежний.
І – інтелігентний, ідеальний, ідейний.
С – співпереживаючий, співчуваючий, сприймаючий свободу думок і дій іншого, страждаючий.
Т – тактовний, товариський.
Ь.
Рефлексія (Вправа «Літній дощ»)
Хід вправи:
Учасники стоять у колі.
Учитель:
Чи знаєте ви, що таке літній дощ? Ні? Тоді давайте разом почуємо, який він. Зараз по колу ланцюжком ви будете передавати мої рухи. Як вони повернуться до мене, я передам інші. Слідкуйте уважно!
1. Піднявся вітер (ведучий тре долоні).
2. Починає крапати дощ (клацання пальцями).
3. Дощ посилюється (почергове плескання долонями).
4. Починається справжня злива (плескання по ногах).
5. А ось град, справжня буря (тупіт ногами).
6. Але що це? Буря стихає(плескання по ногах).
7. Дощ стихає (плескання долонями).
8. Рідкі краплі падають на землю (клацання пальцями).
9. Тихий шелест вітру (потирання долонями).
10. Сонце! (руки догори).
Технологія «Мікрофон»
Кожен учень швидко і чітко висловлює свою думку (Пригадаємо ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод «Кожний має право на вільне вираження своєї думки»
• маю багато друзів;
• мене поважають, визнають;
• поважаю думку свого друга, співрозмовника;
• я завжди бажаний;
• поруч зі мною комфортно;
• будую мости для спілкування;
• не конфліктую;
• співчуваю і довіряю;
• прийду на допомогу;
• вмію прощати образи.
Учитель: Зараз кожний з вас назве одну емоцію, почуття. Я починаю: «Спокій». Коли всі назвали по одній емоції і запам'ятали, продовжуємо вправу.
А тепер кожен по черзі називає певну ситуацію і передає кульку іншому учаснику. Той, взявши кульку, має повторити ситуацію та назвати «свою» емоцію.
Наприклад: «Коли я стою у черзі, то відчуваю... радість!» Вправу закінчено, коли кулька побувала у кожного з учасників.
ІV. Підсумок заняття
Тож будьте толерантними, з повагою відносьтеся один до одного, та до оточуючого вас світу.
СЦЕНАРІЙ ТЕАТРАЛІЗОВАНОГО ДІЙСТВА
Мета: познайомити дітей (і громаду) з особливостями святкування вечора напередодні старого Нового року;
Сприяти формуванню творчої особистості; виховувати в учнів розуміння відроджувати народні традиції, любов до історичної спадщини українського народу.
Форма проведення: театралізоване дійство у відповідних костюмах.
Актуальність: відродження традиційних новорічних обрядів українців. Нам всім добре відома ситуація, коли на Щедрий вечір, вечір перед Старим Новим роком відкривши двері, ми наражаємося на рисову чи пшоняну атаку горе-посівальників: «Сію-вію, посіваю, з Новим роком Вас вітаю» і далі рис проміж очей і давайте, господарю,гроші.
Але ж «Старий Новий рік» зустрічають з козою, Маланкою, рядженими. Щедрівками та символічним засіванням. До 13 січня ходили колядники, а з вечора 13- щедрувальники. Звичай водити Козу є складовою частиною новорічних народних свят.
На протязі довговікового існування він змінювався в деталях, набував своє¬рідних рис на різних територіях України. Соціально-економічні умови життя народу також накладали свій відбиток на зміст і характер персонажів на¬родної вистави. Цим пояснюється наявність численних варіантів «Кози». В більшості місцевостей України, де широко побутував цей звичай , Козу водили, починаючи від різдвяного вечора аж до «щедрої куті», тобто до вечора напередодні Нового року.
«Ко¬за» — це своєрідне театральне видовище.
Учасники заходу учні 6 класу, які з задоволенням готувалися до цього дійства. Батьки нам надали допомогу як і на вечір ,так і на шкільне свято. Є реальна підтримка з боку батьків .
Тривалість дійства визначена віком дітей.
Діти співали акапельно.
Результативність : задоволення дітей. Діти зрозуміли,що інтелектуальна праця теж оплачується (смаколиками, грошима) .
В перспективі ми плануємо проводити таке дійство щорічно. Додавши ще колядування на Різдво
Жителі села були раді нас прийняти.
У культовому обряді наших предків важливе місце посідав Місяць. На честь народження Молодика у щедрий вечір «водять козу». Це народне драматизовано дійство у давнину виконувалося жерцями-волхвами, які водили священну тварину, що символізувала зодіакальне божество ─ прадавній тотем народу. Коза уособлювала молодий місяць (рогатий молодик ─ коза рогата). Під час дійства коза має «померти», але з цим скоро відбувається її «оживлення», що символізує народження нового місяця, початок нового року.
(Пісня «Ой чи є, чи нема пан господар дома?»
1-й колядник
А чи вдома пан господар?
Господар
Вдома! Вдома!
2-й колядник
Пустіть гостей до хати та благословіть щедрувати!
Господиня
Ласкаво просимо до нас!
(заходять до хати).
Звіздар: Вам вклоняюсь, вас шаную, вас віншую
Щастям, здоров'ям, ще й віком довгим.
Від нині за рік та від року повік!
З Щедрим вечором, Святим вечором!
Мир тобі, вкраїнська хато,
Хай вам буде в будень, в свята
І любов, і ласки втіха,
Хай минають вас всі лиха!
Пустіть до хати, будемо щедрувати
І щастя радості бажати!
Господар
Благословляємо щедрувати!
Щедрувальник:
Хочете вірте, хочете ні — уже на білому коні
Появився Новий рік — веселіший, як торік.
В українській вишиванці, заблищав, як промінь вранці.
Нехай віє, сіє, дує, хай здоров'я всім дарує!
Хлопчик : Прийшли щедрувати до вашої хати.
Щедрий вечір, добрий вечір!
Тут живе господар - багатства володар.
Щедрий вечір, добрий вечір!
А його багатство - золотії руки.
Щедрий вечір, добрий вечір!
Всі діти: Щедрий вечір,
Добрий вечір,
Добрим людям
На здоров'я!
Сам Господь ходив, зерно розносив.
Діва Марія Бога просила:
"Уроди, Боже, жито, пшеницю,
Жито, пшеницю, всяку пашницю".
Колядник1
Сійся, родися, жито, пшениця,
Всяка пашниця!
Щоб родило у землі,
Щоби хліб був на столі!
І на полі, і в стодолі
Щоб добра було доволі!
І не знали щоб розлуки
Ваші діти, ваші внуки.
Дай же, Боже, в добрий час,
Щоб добро гостило в вас!
Колядник2
Сію жито і пшеницю ─
Хай народить лан пашницю
З новим роком йду до хати.
Що вам маю побажати?
Зичу сили й гаразду,
Щоб прогнали ви біду!
Зичу урожаю в полі,
Статку в хаті і стодолі.
Не журби, але забави,
Не занепаду, а слави
Зичу щиро в цій годині
Цій українській родині!
Колядник3
Сію жито і пшеницю,
Щоб Бог дав густу пашницю.
Зичу вам на Новий рік,
Щоб щасливим був вам вік.
Щоби вам з роси й води
Пішли статки й гаразди!
Щоб вас Бог в опіці мав,
Кожну напасть відвертав.
Будьте щасні й ви, і діти,
Будьте гожі, мов ті квіти!
Звіздар: -А чи дозволить пан господар, «козу» водити?
Господар: -Дозволяю
Хлопець
Нуте, панове,
Нуте, шановні!
Ставайте в ряду ─
Я «козу» веду!
( «Коза» задирається до гостей. Колядники її смикають за ріжки, за хвоста.)
Наша «коза» ─
Вже стара дереза!
З довгими віями ─
Нещодавно з Києва…
«Коза»
Ногами стопчу,
Рогами сколю,
Хвостом замету!
1-а колядниця
Ой ти «коза»,
Стара дереза!
Ухопила серпок
Та й полем: скок-скок!
Нажала снопок
Та й змолотила,своїх діточок
Та й накормила!
Колядник5
Ой, не йди, коза,
У темні ліса!
Там стрільці-гінці
Аж із Хортиці!
А один стрілець ─
Козак-молодець
Вцілив козі в вухо.
Та й мекнула глухо…
Тиць! ─ і упала, ще й хвіст задрала!
(«Коза» падає, вдає, що померла)
2-а колядниця
Померла!
Колядники (хором)
Ой, устань, «козо»,
Та й струсися!
По цьому дому,
По господарю
Звеселися!
3-я колядниця
Ой, слухай, «козо»!
Де труби гудуть,
Там млинці печуть,
То і нам дадуть!
( «Коза» схоплюється, починає танцювати. Потім задирає морду й принюхується.)
Всі хором
Хазяїн іде, пожиток несе!
( Хазяїн заносить гостинці)
1-й колядник
Перший пожиток:
Мірочка гречки
На варенички.
2-а колядниця
Другий пожиток:
Мірочка жита
Щоб «коза» була сита!
2-й колядник
Третій пожиток:
Решето вівса,
Зверху ─ ковбаса.
Та й щедрівка вся!
3-я колядниця
Щедрівонька щедрувала,
Під віконце підбігала,
Що ти, тітко, напекла,
Винось нам до вікна.
Що ти, дядьку, нам напік,
Винось нам аж на тік.
Мати казала, щоб дали сала,
Батько сварився, щоб не барився.
Колядниця
Щедрик, ведрик, винесіть вареник,
Грудочку кашки, кілечко ковбаски.
Винесіть книш, бо впущу в хату миш.
Винесіть ковбасу, бо всю хату рознесу.
Колядник:
Я маленький хлопчик,
З'їв куті горщик.
На узвар поглядаю,
Вас із святом поздоровляю.
А ви на це зважайте,
По вареничку давайте!
Колядник6
Сієм, вієм, посіваєм,
З Новим роком вас вітаєм
На щастя, на здоров'я
На Новий рік!
Щоб вам вродило краще, ніж торік.
Коноплі під стелю,
А льон до коліна,
Щоб вам, господарі,
Голова не боліла!
Колядник1
За щедрівки хороші
Давайте нам гроші!
А після промови ─
Бувайте здорові!
Колядники (хором)
Будьте здорові! Зі святом!
Хлопець (до «кози»)
Кланяйся господарям!
( «Коза» кланяється господарю і господині. Хазяїн дає гостинці.)
«Коза»
Дайте ще й сала,Щоб коза не брикала
Колядниця
А в них Нема сала ─
Не звикай до сала,
Бо їм самим мало…
(«Коза» ластиться, горнеться до господині. Та дає їй шматок сала.)
Господиня:- А давайте-но вашу торбу .
Колядник2
Ми бажаєм щастя й долі,
Добра в хаті і на полі.
Вашим рідним і батькам,
Вашим сестрам і братам.
Колядник3
Щоби мали щастя в парі
Наші любі господарі,
Щоби все велось віднині
Нашій милій господині!
Колядники (хором)
Прощавайте! Дай, боже, наступного року діждати!
Що так ґречно нас приймали.
Медом-пивом пригощали
Всі ми раді в цьому домі
Веселенько погуляти.
Та на цей раз вибачайте -
Нам пора вже вирушати!
(Виконується пісня «Хай в нас і в вас все буде гаразд!». )
https://teacherjournal.com.ua/shkola/klasnomu-keirvniku/26243-sczenarj-vixovnogo-zaxodu-qvodnnya-koziq.html Ось так ми Козу водили
Родинне свято
Мета :виховувати в дітях любов до родини; навчати учнів чемного й шанобливого ставлення до батьків, рідної домівки, «малої Батьківщини», свого народу, рідної мови, країни; формувати в дітей почуття обов’язку перед батьками, вміння висловлювати щирі почуття до рідних; сприяти розширенню духовного світу учнів.
Форма: шкільне родинне свято за участі батьків школярів.
1 дитина:
Сьогодні ми зібралися на свято,
До нього готувалися усі.
Щасливі, що у залі мами й тати,
А також ще й бабусі й дідусі
2 дитина:
Хай це родинне свято в нашім класі
Ще більше здружить і зріднить всіх нас,
Бо найщасливіша у світі та людина,
Що друзів має поряд, повсякчас.
3 дитина:
Рідні мами, рідні тати,
Ми вітаєм вас на святі,
Ми вас любим щиро-щиро,
Вам бажаєм щастя й миру.
4 дитина:
Ви нас теж любіть рідненькі,
Бо ми діти дорогенькі,
Хочем бути на вас схожі
І як ви, такі ж хороші.
Вчитель:
Так, любі діти, батько й мати – найрідніші, найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя. Тому й зібралися сьогодні на родинному святі, яке має таку гарну назву “Шануй батька й неньку”. Щоб у нашому шкільному родинному колі відчути тепло, ласку, строгість, увагу найрідніших вам людей – тата й мами. Бо в народі кажуть: “Хто батьків має, той в добрі зростає”.
5 дитина:
Батьки і діти, діти і батьки.
Нероздільне й одвічне коло,
Ми засіваємо життєве поле,
І не на день минулий – на віки,
Бо наша кров пульсує в їхній долі.
Батьки і діти, діти і батьки.
Ведуча:
Із перших днів нашого життя нас завжди опікують тато й мама. Вони нам співають колискові, вчать ходити, вимовляти перші слова, взувати черевики, защеплювати ґудзики. Кожній нашій перемозі батьки безмежно радіють. Мати – привчає нас до роботи і акуратності. А батько до господарства і спритності. І де б ми не були, завжди повинні пам‘ятати про своїх мамусь і татусів. Прийти, допомогти їм, поговорити з ними, притулитись до їхніх натруджених рук.
І коли згрубіла наша мова,
Їй здобудьте ласку із грудей.
Бережіть їх від злого слова,
Бо найглибші рани від дітей.
7 дитина:
Не скупіться на добрі слова,
Бо у світі так мало тепла,
Лиш від рідної хати
Та від лагідних рук мами й тата.
І коли зміцніють крила, щоб літати,
Не забувай про рідних маму й тата,
Та встигни добре слово їм сказати,
Допоки ти живеш у рідній хаті.
Пісня « До світла тягнеться душа»
Вчитель:
Дедьо, батько, тато, татко, татусь! Чому татусь? Легенда розповідає так: “давно колись до молодої матері навідувалась лісова царівна Леля, бо полюбився їй синочок на ім‘я Тато. Гарненький хлопчик привітно посміхався до лісової красуні, і та подарувала йому пісеньку “Татонько, татонько”. Виріс хлопчина у статного парубка. З‘явилися у нього свої діти, їх Леля навчила кликати свого батька: “тато, татусь, таточко”. Чи справді було так чи ні, але всі українські діти з давніх-давен кличуть батька татком, таточком, татусем.
1 дитина:
Як мені вас не любити, тату рідний, неню?
Тож ви мене згодували, дбаєте про мене.
Тож ви мене згодували власними руками. 5
Ой нема то ніде в світі, як в тата і мами.
2 дитина:
Тато розуму навчає,
мама приголубить.
Ніхто мене так на світі,
як вони не любить.
Батько; тато... Суворий, вимогливий, а його любов до нас, дітей, стримана і врівноважена. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Стриманість батьківської любові відбилася у прислів‘ях.
Діти по черзі:
Батькова лайка – дужча за материну байку.
Батько – не мати, не поцілує і не приголубить.
З батьком суд коротенький.
Батьків приклад у родині мав велике значення. Діти, особливо хлопчики, намагалися наслідувати батька, бути такими ж як він.
4 дитина:
Він такий розумний
Все на світі знає,
Бо книжок багато
Він завжди читає.
5 дитина:
Мій татусю рідний
Завжди будь таким:
спритним і веселим, -
Вічно молодим!
6 дитина(хлопчик):
Не дарма вважає
Наша вся сім‘я,
Що на тата ззовні
Дуже схожий я.
Підросту ще трішки,
Усього навчусь
І таким завзятим
Стану, як татусь!
Тато, татусь, таточко. Назва людини з сильним характером, міцними руками. Назва людини, яка все може може зробити, вміє полагодити і візка, і саночки, і машинку.А як усміхнеться тато, то скільки ласки і тепла в його погляді. І де не глянеш – всюди видно татову руку.
7 дитина:
Горе чи нещастя, чи біда яка
Всіх нас виручає татова рука.
Татова правиця знає труд і піт.
Із руки цієї ми йдемо у світ.
8 дитина:
Як підеш у люди,
щоб там не було,
хай в тобі не згасне
батькове тепло.
1 дитина:
Кажуть я мала вередувала,
Плакала частенько і дарма,
На руках у тата засинала,
І в ночі татусь мороку добру мав.
Як хворів я, мама наді мною
Промовляла тихо: все мине
А татусь холодною водою –
Обтирав мене.
Пісня «По вербовій кладочці»
Вчителька:
Ми всі чиїсь діти.Пройде кілька років – ви станете дорослими і теж батьками. А ви, батьки, станете ще старші. Проте всі повинні пам‘ятати, що ви в житті ступите на стежку, яка зветься Старість. А народна мудрість вчить.
Пісня « Папа может…»
Діти по черзі:
- що робить батько, те й його дитятко.
- що зробили для батьків, те зроблять для тебе твої діти.
- годуй батька на печі, бо й сам будеш там.
- як син до батька обходиться, таких синів матиме.
Три біди є у людини – смерть, старість і погані діти – говорить українська народна мудрість. “Старість неминуча, смерть невблаганна, перед нею не можна зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а від самих дітей”. (В.О. Сухомлинський).
Тому й хочеться переповісти цікаву й повчальну казку “Як внук діда виручив”.
Був собі дід, а в нього був син жонатий. Дід був такий старий, що став уже забувати. От син сидить одного разу із жінкою тай каже:- що ми будемо з батьком робити, що не вмира та й не вмира?- Знаєш що? Візьми лубок здоровий. Зсадиш його з печі, та й на лубок. Винесем його на холод, може простудиться і вмре до дідька.
Так вони і зробили.
А маленький внучок все те бачив...
- що ти там робиш? – питають якось батьки свого сина.
- оце – лубок, а оце – дідусь! Це як будете вже такі старі, як дідусь, то я тоді й вас – на лубок тай винесу на мороз, щоб вам було те, що й дідусеві, - відповів він.
Пісня «ой як буде важко , сину у дорозі..»
Перше слово, яке діти вимовляють в усіх країнах світу, це слово “МАМА”. І не даремно, бо першою людиною, яка схиляється над їх колискою, є мама.
До речі, у багатьох мовах світу слово “мама” починається літерою “М”.
Діти.
- Мама – румунська, російська, українська,
- майка – болгарська,
- матка – польська,
- містер – грецька,
- медер – шведська,
- мадре – іспанська,
- муттер – німецька,
- мам – португальська,
- мазер – англійська.
Мама, мати
') неня, ненька, матуся, мамуся, мамка, мамочка. Все найкраще увібрало в себе це дивовижне слово.- Мати... Це вона подарувала нам перший подих, перший удар нашого серця, допомогла зробити перший крок на землі, зупинила перші сльози, зрозуміла перші слова. Все найкраще, що є в нас, від рідної неньки.
3 дитина:
Люба наша мамо,
калиновий цвіте,
В тобі, рідна неню,
весь наш білий світ.
Ти наш скарб найбільший,
ти наш цвіт живий,
Ти наша перлина,
образ дорогий.
Вчитель:
Дорогі діти! Якби ви знали, як потрібні любов і ласка, повага вашим матерям, ласкаве слово, особлива увага, доброта. Все це сповнює життя їх радістю, відновлює сили, продовжує молодість.
Кожне ваше грубе слово образа, боляче ранить материнське серце, викликають сльози, збільшують кількість зморшок на її обличчі, засніжують голову сивиною. Тож будьте хорошими синами й дочками! Куди б не занесла в житті вас на своїх крилах доля, не забувайте рідні пороги.
Пісня «Роки пролітають..»
5 дитина:
Пробач мені,
лелечко, мамо,
Провини дитячі мої,
Люблю я тебе, моя рідна,
Ласкаві очі твої.
6 дитина:
Пробач мені рідна, хороша.
За біль що тобі завдала,
Хай в косах не віє пороша,
А квітами квітне весна.
7 дитина:
Як виросту, мамочко мила,
Дороги твої я встелю,
Квітками з весняного дива,
За ласку й турботу твою.
8 дитина:
В нас мами всі чудові, молоденькі,
Красуні всі, чарівні, як весна.
Ми любимо усіх вас дорогенькі,
А зараз для вас пісня хай луна.
Пісня « У моєї мами очі наче зорі»
Всі старанно готувалися до свята. Свою любов і повагу до вас, батьків, діти висловили під час проведення письмового конкурсу “За що я люблю своїх тата й маму, і хочу бути, як вони”.
Діти по черзі.
- Я люблю своїх батьків за те, що вони прикладають всі старання, щоб я росла вихованою, привчають вишивати і пекти. Я своїх батьків шаную.
- Мене батьки вчать добра, безмежно люблять і допомагають у навчанні.
- Я люблю свою маму за те, що вона добра, лагідна, смачну їжу готує, а тато вчить майструвати.
- Люблю маму за її ласку і смачну їжу. Тата – бо допомагає у навчанні.
- Я люблю батьків за те, що вони ласкаві, вміють простити мої провини, працьовиті і дбайливі.
- Мама вчить мене, акуратності, тато – спритності у роботі. Батьки хочуть, щоб я була щаслива й вихована.
Всі діти хочуть бути схожі на своїх батьків.
Вчитель:
Шановні батьки, сьогодні, як і кожного разу на нашому родинному святі, діти прочитають вам ті вірші, які вони підготували самостійно.
1 дитина:
Дорогі мами й тата! Хоч ми і ще маленькі, та в нас є теж свої бажання. Як інколи хочеться вашої додаткової уваги. І не завжди хочеться відповідати на ваше “Чому?”.
Вірш “Батьки чомучки"
Ну і мама! ну і тато!
Наче справжні дошкільнята:
Нічогісінько не знають –
Смішно і казать комусь,
Бо щодня мене питають
Лиш одне “Чому” й “Чому”.
- Ти чому образив Віту?
- А чому отримав двійку?
- А чому прийшов так пізно?
- Та чому в шкарпетках дірка?
- Ти чому такий непослух?
- А чому не стелиш постіль?
- Ти чому це вірш не вчиш?
- А чому портфель без ручки?
- І чому такий синець?
Ох настане мій кінець!
Не поясниш їм ніколи –
Хоч би й дуже захотів...
Треба їх віддать до школи,
Хай питають вчителів!
А. Костецький.
Вірш “Новий закон”
Коли начальником я б стала
Хоч на одну годину,
То я б одразу наказала
Закон ввести єдиний:
У дні святкові й вихідні
Батьків не допускати
Без нас у клуб, на стадіон,
В кіно і на концерти.
Ще й входи всюди спорядила б
Словами охоронними:
“Вхід без дітей для всіх батьків
сурово заборонений”
Пісня «Кажуть мама й тато»
А зараз, дорогі батьки, поринемо з вами у дитинство і трішечки пограємось і позмагаємось. Але не забудьте, ви повинні бути рухливі, активні, завзяті і усміхнені.
Департамент освіти і науки
Дніпропетровської обласної державної адміністрації
Дніпропетровський обласний інститут післядипломної освіти
Відділ освіти Апостолівської районної державної адміністрації
Класний керівник 8 класу
Вільнянської загальноосвітньої
школи І – ІІІ ступенів